Історія справи

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Мартинюка В.І., Мостової Г.І.,

Наумчука М.І., Олійник А.С.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом. Зазначав, що 23 травня 2008 року між ним та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11350343000, відповідно до якого він отримав грошові кошти в сумі 84 000 доларів США строком повернення до 23 травня 2029 року. Вважає, що договір було укладено з порушенням вимог законодавства, оскільки йому не надано у письмовій формі інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Посилаючись на те, що його, як споживача, було введено в оману, просив задовольнити позов.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 6 листопада 2014 року, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 23 травня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11350343000, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в сумі 84 000 доларів США строком повернення до 23 травня 2029 року.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд правильно виходив із того, що при підписанні 23 травня 2008 року оспорюваного кредитного договору ОСОБА_3 погодився на всі його умови, які були йому зрозумілими і він вважав їх справедливими. Крім того, перед підписанням договору позичальник отримав інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зазначені висновки відповідають обставинам справи, які встановлені на підставі поданих сторонами доказів, і ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Порушень норм ЦПК України при оцінці доказів не встановлено.

Залишаючи без змін судові рішення в цій частині колегія суддів виходить з положень ст. 335 ЦПК України згідно якої під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Разом з тим, висновки судів про те, що з ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню судовий збір підлягають виключенню із судових рішень.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Чинним законодавством не передбачено стягнення судового збору із споживача, від сплати якого він був звільнений при поданні позову, на корить держави у разі залишення його позову без задоволення.

На допущене судом першої інстанції порушення ОСОБА_3 вказував у поданій ним апеляційній скарзі.

Однак з цього приводу апеляційний суд ніяких висновків не зробив.

За таких обставин ухвалені у справі рішення, відповідно до ст. 341 ЦПК України, підлягають зміні шляхом виключення із рішення суду першої інстанції вказівки про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави судового збору у розмірі 3654 грн.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 листопада 2014 року змінити, виключити із резолютивної частини рішення суду першої інстанції вказівку про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави судового збору у розмірі 3654 грн.

В іншій частині зазначені судові рішення залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов Судді:В.І. Мартинюк Г.І. Мостова М.І. Наумчук А.С. Олійник